Судовий серпень-2026: 10 рішень, які варто не пропустити

 

Серпень виявився цікавим не лише законодавчими змінами та кадровими процесами у судовій системі. У судах розглядали справи, які торкаються значно фундаментальніших речей: відповідальності держави за дії силовиків, соціальних гарантій військових, права власності, медичної відповідальності, банківського фінмоніторингу та навіть юридичного визнання документів держави-агресора.

Судові репортажі підготували огляд найбільш важливих судових рішень з точки зору правових ЗМІ

1. Правоохоронці втратили 1,2 млн грн речових доказів - платитиме держава

Одна з найбільш показових справ місяця. Під час кримінального провадження правоохоронцями були вилучені гроші, але частина речових доказів фактично зникла.

Верховний Суд сформулював принципову позицію: втрата вилучених державою коштів не звільняє державу від обов'язку повернути їх власнику. Тобто громадянин не повинен розбиратися, який саме слідчий, підрозділ чи посадовець «загубив» майно, яке держава сама вилучила і зобов'язалася зберігати.

Це значно ширше за конкретні 1,2 млн грн. Фактично ВС закріплює простий принцип: держава відповідає за те, що забрала у людини.

2. Банк не може просто назвати клієнта «ризиковим» і закрити йому рахунки

Ще одна важлива позиція Верховного Суду стосується фінансового моніторингу.

Самого посилання банку на «неприйнятно високий ризик» недостатньо. Фінустанова повинна мати належні докази та бути здатною обґрунтувати своє рішення.

Це надзвичайно актуальна тема на тлі посилення фінмоніторингу. Боротьба з відмиванням грошей необхідна, але вона не повинна перетворюватися на ситуацію, коли алгоритм поставив людині «червоний прапорець» - і людина фактично позбавлена банківського обслуговування без зрозумілого пояснення.

3. Держава не може вигадувати додаткові умови для чорнобильських виплат

Верховний Суд визнав протиправним застосування додаткових обмежень щодо доплат непрацюючим пенсіонерам, які проживають у відповідних зонах радіоактивного забруднення.

Суд побачив у таких додаткових умовах обмеження гарантованого Конституцією права на соціальний захист.

Це важливе рішення ще й через ширший принцип: підзаконне та бюджетне регулювання не повинно вихолощувати соціальне право, яке вже гарантувала держава.

4. Смерть військового від онкології: суд зобов'язав виплатити вдові 15 млн грн

Військовослужбовець після виконання бойових завдань на сході України помер від тяжкого онкологічного захворювання. Його дружині виплатили 1,86 млн грн.

Суд дійшов висновку, що вдова має право на 15 млн грн одноразової допомоги.

Це одна з найбільш соціально значущих категорій справ воєнного часу: де проходить межа між смертю «під час служби», смертю «внаслідок служби» та захворюванням, пов'язаним із захистом держави.

За кожною такою юридичною конструкцією стоїть доля конкретної родини.

5. Військового застрелив командир - а вдові відмовили навіть в оформленні документів

Ще більш разюча справа розглядалася Черкаським окружним адміністративним судом.

Військовослужбовець загинув під час служби - його застрелив командир. Після цього вдова зіткнулася з відмовою ТЦК оформити документи, необхідні для отримання передбачених законом соціальних гарантій.

Суд визнав бездіяльність ТЦК протиправною та зобов'язав повторно розглянути питання і передати необхідні документи до Міноборони.

Ця справа дуже добре демонструє одну з хронічних хвороб української бюрократії: навіть після трагедії родина іноді змушена ще й судитися з державою, якій загиблий служив.

6. ЦВЛК змусили переглянути причину смерті військового

Ще один принциповий військово-медичний спір. Після участі у бойових діях штаб-сержант захворів на низку тяжких захворювань і помер під час лікування. Його дружина оскаржила висновки Центральної військово-лікарської комісії.

Житомирський окружний адміністративний суд встановив порушення під час розгляду питання і зобов'язав ЦВЛК його переглянути.

Значення таких рішень величезне: висновок ВЛК чи ЦВЛК визначає не просто запис у медичному документі, а право родини загиблого на статус, допомогу та інші державні гарантії.

7. Документ із РФ може мати юридичне значення в Україні - навіть під час війни

Несподівано складну правову проблему розглянув Касаційний цивільний суд. Громадянин України помер на території РФ. Постало питання: чи потрібно родичам окремо встановлювати факт смерті українським судом, якщо вже існує російське свідоцтво.

ВС у постанові від 4 серпня у справі №635/4475/25 зазначив, що відповідний документ про смерть не потребує апостиля чи консульської легалізації для використання в Україні.

На перший погляд рішення може викликати емоційну реакцію. Але його логіка правозахисна: війна не повинна перетворювати оформлення спадщини, пенсій, припинення шлюбу та інших цивільних наслідків смерті на юридичне пекло для українських громадян.

8. Смерть після операції: хірурга визнали винним, але звільнили від покарання

Кам'янський районний суд Черкаської області розглянув справу завідувача хірургічного відділення, якого обвинувачували в неналежному виконанні професійних обов'язків після смерті пацієнта, якому видалили жовчний міхур.

Лікаря визнали винним, однак звільнили від покарання.

Ця справа цікава не лише медичній спільноті. В Україні залишається надзвичайно складною сама конструкція кримінальної відповідальності лікаря: суд повинен відрізнити неминуче медичне ускладнення, допустиму професійну помилку та кримінально карану недбалість.

9. Земля «залізла» на сусідню ділянку: ВС пояснив, що саме треба вимагати

Дуже важлива для земельної та рейдерської практики позиція.

Якщо одна зареєстрована земельна ділянка частково накладається на іншу, Верховний Суд вказав, що просте скасування кадастрового номера, реєстрації чи договору відчуження може бути неефективним способом захисту.

Власнику потрібно ставити питання про витребування конкретної спірної частини земельної ділянки.

Для практикуючих юристів це суттєво: неправильно сформульований спосіб захисту може призвести до багаторічного процесу, після якого власник формально виграє щось у суді, але фактично землю не повертає.

10. Незаконні дії поліції можуть коштувати державі грошей

І нарешті - цікава тенденція у справах проти патрульної поліції.

«Судово-юридична газета» проаналізувала три рішення, де йшлося не просто про скасування незаконних постанов чи протоколів, а про компенсацію моральної шкоди через неправомірні дії правоохоронців. Йдеться, зокрема, про процесуальні порушення та необґрунтоване застосування спеціальних засобів.

І ось це вже дуже важливий напрям розвитку судової практики.

Скасування незаконної постанови означає лише: «держава була неправа».

Компенсація означає дещо більше:

«держава була неправа - і тепер вона за це заплатить».

Саме другий принцип здатен поступово змінювати поведінку самої системи.

10-а. Кропивницька апеляція: резонансна «справа Буліч» завершилася виваженим рішенням

Окремо варто відзначити резонансну цивільну справу №405/1257/23 про поділ майна подружжя Буліч, за перебігом якої протягом кількох місяців стежили журналісти, правозахисники та юридична спільнота. Про завершення справи писало, зокрема, ГО «Чесне правосуддя».  А Судові репортажі детально аналізували обставини цього кейсу

Резонанс виник через рішення суду першої інстанції, за яким спірна квартира фактично мала перейти колишній дружині, зокрема з огляду на використання нею цього приміщення для здійснення нотаріальної діяльності. Такий підхід викликав серйозні запитання щодо дотримання принципу рівності прав співвласників та гарантій права власності.

Додаткової гостроти процесу надали публічні повідомлення про можливі професійні та особисті зв'язки учасників процесу із представниками судової системи. Раніше одна із суддів взяла самовідвід. У громадському середовищі також порушувалося питання, чи не можуть заявлені зв'язки адвокатки однієї зі сторін вплинути на апеляційний розгляд. Саме тому справа перетворилася із пересічного сімейного майнового спору на своєрідний тест для Кропивницького апеляційного суду на неупередженість.

У серпні колегія суддів у складі Людмили Дьомич, Сергія Мурашка та Олександра Карпенка поставила в цій історії крапку. Апеляційний суд не підтримав спірний підхід першої інстанції, але й не пішов шляхом механічного задоволення всіх вимог іншої сторони.

Нерухомість залишилася у спільній власності сторін у рівних частках, автомобілі були розподілені між колишнім подружжям із компенсацією різниці у вартості. За оцінкою авторів, які стежили за процесом, суд спирався на дослідження доказів, практику Верховного Суду та конституційні гарантії права власності.

Цей кейс цікавий ще й іншим. Громадський контроль за судами не обов'язково має закінчуватися черговим викриттям чи скандалом. Не менш важливо фіксувати випадки, коли після гострих запитань, публічної уваги та побоювань щодо можливої упередженості суд зрештою ухвалює рішення, яке сторони та спостерігачі можуть оцінити як аргументоване і збалансоване.

І це, мабуть, один із найздоровіших результатів громадського контролю: не тиснути на суд, вимагаючи «потрібного» рішення, а створювати середовище, в якому будь-яке рішення має витримати публічну та професійну перевірку.

Що об'єднує ці справи

Цікаво, що найважливіші серпневі рішення об'єднує не якась одна галузь права. Вони про межі влади держави над людиною.

Держава вилучила гроші - вона відповідає за їх збереження. Поліцейський діяв незаконно - можлива компенсація. Банк назвав клієнта ризиковим - поясни і доведи. Військовий загинув - не перетворюй отримання допомоги його родиною на бюрократичний квест. Орган влади призначив соціальну виплату - не вигадуй потім підзаконними актами нові перешкоди. Ділите майно - дотримуйтесь букви закону!

Саме ця тенденція, на мій погляд, робить серпневу практику цікавою.  На тлі великих політичних реформ тихо формується не менш важлива судова доктрина:

держава повинна не просто мати повноваження. Вона повинна відповідати за те, як ними користується.

Це вже набагато ближче до справжнього верховенства права, ніж сотні красивих декларацій про судову реформу.

Валерій Кубленко для «Судових репортажів»