Адвокат керівництва суду проти звичайного громадянина. Де закінчуються професійні зв’язки і починається конфлікт довіри?

Судова реформа багато років говорить про незалежність суддів. Але майже ніхто не говорить про іншу проблему, яка щодня підточує довіру до правосуддя. А саме - питання конфліктів інтересів, які руйнують довіру до правосуддя. Один з яскравих прикладів, що викликав суспільний резонанс - ситуація в Кропивницькому апеляційному суді про яку вже писали Судові репортажі.

Чи повинен (чи має доброчесне право) адвокат, який одночасно представляє голову або заступника голови конкретного суду, вести інші справи саме в цьому суді?

Саме це питання сьогодні гостро постало у резонансній справі колишнього подружжя Буліч (№405/1257/23), яку розглядає Кропивницький апеляційний суд.

Суто формально закон цього не забороняє. Але чи означає це, що така практика відповідає принципам справедливого суду та правосуддя як такого. Чи забезпечує така ситуація рівність сторін, враховуючи неформальні впливи і переваги, які адвокат керівництва апріорі матиме в своєму арсеналі стосовно інших справ.

Справа Буліч: коли суспільство перестає вірити у випадковість

У центрі спору - поділ майна колишнього подружжя. За дивним рішенням суду першої інстанції де суддя вийшла за рамки позовних вимог, чоловік ризикує втратити квартиру, незважаючи на те, що, за наявними доказами, має переважну частку у праві власності. Основним аргументом суду для позбавлення чоловіка прав власності та передачі квартири дружині фактично стало те, що вона використовує це приміщення як місце здійснення нотаріальної діяльності.

При цьому чоловік, як видно з матеріалів справи, пропонував різні законні варіанти врегулювання спору та гарантованої компенсації вартості частки колишній дружині. Натомість сам він, роками фактично не має доступу до власної квартири.

Саме ці обставини і викликали широкий резонанс серед юристів, журналістів та правозахисників. Адже сама практика одностороннього позбавлення громадянина права власності на підставі, що колишня дружина там працює,  відкриває дуже небезпечну прірву.

Тому наразі дуже важливо  з’ясувати: Чи можуть професійні зв’язки адвоката і судді створювати процесуальну перевагу?

За інформацією журналістів, адвокатка Олександра Калінка-Бондар, яка представляє дружину у справі Буліч, одночасно представляє в інших провадженнях заступника голови Кропивницького апеляційного суду Ірину Олексієнко. І саме цей       факт викликає найбільше питань та підозр.

Можливо, жодного незаконного впливу на заступника і на колегію немає. Можливо, кожен із суддів ухвалюватиме рішення абсолютно незалежно. Але чи достатньо цього для довіри суспільства і довіри до прийнятого рішення?

Європейський суд з прав людини давно сформулював простий принцип: правосуддя повинно не лише здійснюватися, а й виглядати неупередженим.

Саме тому проблема полягає не лише у можливому конфлікті інтересів. Найбільша проблема в цій праві - у конфлікті довіри.

Бо для громадськості ситуація виглядає дуже просто. З одного боку - звичайна людина. З іншого - адвокатка, яка в цей же час професійно представляє керівництво саме цього суду. І громадськість закономірно запитує: Що це  як не опосередкований конфлікт інтересів?  Чи справді сторони знаходяться у рівних процесуальних умовах?

Тим більше, що попередня головуюча суддя по цій справі, після скандалу в ЗМІ, взяла самовідвід через особисті дружні стосунки із дружиною. І цей факт лише додає об’єктивних підозр у доброчесності процесу. Нова головуюча Людмила Дьоміч проявляє себе дуже обережно і зважено. Та чи вистачить цього для об’єктивного розгляду справи, де одна із сторін вже неодноразово себе скомпрометувала зв’язками із суддями.

Потрібні нові стандарти доброчесності

На форумах зокрема судді України, більшість юристів, експертів погоджуються, що конфлікт існує і може напряму впливати на рішення по справі. Натомість, опоненти відповідають однаково:

«Тоді жоден адвокат, який колись представляв суддю, не зможе працювати в цьому суді». Але це підміна питання, підміна сутності дискусії. Мова зовсім не про штучні обмеження чи заборону діяльності в конкретному суді через зв’язок із суддею. Мова про інше.

Якщо адвокат одночасно перебуває у договірних відносинах із керівництвом суду, то чи повинен він вести справи саме в цьому суді?

Судова влада давно навчилася уникати відверто незаконних рішень. Сьогодні набагато частіше виникають інші ситуації - коли потрібний результат можна обґрунтувати складною юридичною казуїстикою, широким суддівським розсудом або неоднозначним тлумаченням норм права.

Саме тому навіть відсутність незаконного впливу не усуває головної проблеми - обґрунтованого сумніву у рівності сторін.

Час відповісти на незручні питання

Сьогодні вже недостатньо говорити, що закон прямо нічого не забороняє.

Верховний Суд, Конституційний суд та Вища рада правосуддя повинні нарешті відповісти на кілька принципових запитань.

• Чи може адвокат, який одночасно представляє голову або заступника голови суду, представляти інших клієнтів у цьому ж суді?
• Чи не створює це об’єктивного враження процесуальної переваги?
• Де проходить межа між допустимими професійними контактами та обставинами, що підривають довіру до правосуддя?
• Чи не настав час розробити чіткі етичні стандарти, які усунуть подібні ситуації ще до виникнення суспільних сумнівів?

Бо незалежність суду  це не лише відсутність незаконного впливу.

Це ще й відсутність будь-яких обґрунтованих причин сумніватися, що одна зі сторін має "особливий доступ" до судової системи. І саме від відповіді на ці питання залежить не лише результат однієї справи.

Від цього залежить довіра громадян до українського правосуддя.

Валентина Загорій для «Судових репортажів»