Коли суд відміняє право власності як таке: справа про поділ майна у Кропивницькому спричинила всеукраїнський резонанс, - ЗМІ

Історія, яка сьогодні обговорюється у правничих колах, починалася як звичайна справа про поділ майна після розлучення. Таких в Україні тисячі. Але саме рішення суду першої інстанції зробило її винятковою. «Судові репортажі» спробували розібратись в обставинах і нюансах цієї резонансної справи.

Йдеться про справу, яку майже три роки розглядав Подільський районний суд Кропивницького під головуванням судді Драного Владислава (справа № 405/1257/23).

Суть спору - поділ значного масиву майна колишнього подружжя: будинок, земельна ділянка, квартира, автомобілі. Загальна вартість об’єктів понад 15 млн грн. На перший погляд - досить стандартна ситуація, навіть зважаючи на суттєву вартість активів. Але тільки на перший. Адже судове рішення по цій справі буквально підірвало юридичну і правозахисну спільноти. Адже вперше, як вважають експерти, суддя прийняв рішення, яке фактично зносить всі законодавчі і юридичні процедури та норми законів.

Що саме просили сторони і як це має працювати за законом

Судячи із наявних фактів та висловів експертів: «ми стали свідками народження «нової судової практики», яка перекреслює все, що було напрацьовано за довгі роки незалежності», зокрема, у царині розподілу подружнього майна. Ба більше: «розглядаючи судове рішення взагалі неможливо зрозуміти мотиви і логіку, якою керувався суддя». Таку думку висловили одразу кілька експертів, які намагались проаналізувати це рішення в пості-обговоренні рішення у профільній групі «Цивільне право» та інших ресурсах. Однак, щоб не бути голослівними, давайте подивимось на конкретні факти:

Позиції сторін і рішення суду: повна картина по всьому майну

Що просив чоловік 

Загальний підхід:  Визнати все майно, набуте у шлюбі, спільною власністю але визначити частки з урахуванням беззаперечних доказів його особистих вкладень, а не «50/50».

Підстава: ст. 70 Сімейного кодексу дозволяє відступ від рівності часток, якщо доведено більший внесок.

1. Квартира: Встановити, що його частка становить 75,5%.

Оскільки частка дружини незначна і її неможливо виділити фізично:
Передати квартиру йому повністю та виплатити дружині відповідну компенсацію за ринковою ціною.

Для підкріплення своїх намірів, чоловік вніс гроші на депозит суду (гарантія компенсації).

Підстава: ст. 365 ЦК України - припинення права співвласника з компенсацією.

2. Будинок і земля:

- Визнати, що значна частина профінансована ним;

- Визначити його частку на рівні до 68%;

- Поділити майно пропорційно цим часткам.

3. Рухоме майно (автомобілі та інше):

- Врахувати фактичні домовленості сторін;

- Поділити майно відповідно до цих домовленостей.

Суть позиції чоловіка: «Рахуємо реальні внески, застосовуємо закон, компенсуємо частку і справедливо ділимо майно».

Що просила дружина (по всьому майну)

Загальний підхід: Визнати все майно спільним та не враховувати більший внесок чоловіка.

Підстава: формальна презумпція рівності часток (без доказів її спростування).

1. Квартира: Визнати її повністю за собою.

Аргумент: спірна квартира використовується як місце здійснення нотаріальної діяльності.

Що НЕ зробила: не внесла компенсацію за частку чоловіка.

2. Будинок і земля: Дружина вимагала поділити майно на її користь без врахування реального внеску чоловіка.

3. Рухоме майно: Прагнення отримати вигіднішу частину майна. Не обов’язково дотримуватись досягнутих домовленостей.

Суть позиції дружини: «Все спільне ділимо на мою користь без урахування внесків, а ключове майно залишаємо мені через фактичне користування».

Що вирішив суддя Драний В.В. (по всьому майну)

Загальний підхід: вихід за межі позивних вимог.

Суд не обрав жодну з моделей сторін, натомість сформував власний спосіб поділу. Фактично суд… вийшов за межі позовних вимог сторін та самостійно визначив спосіб поділу майна.

1. Квартира: Передана повністю дружині. Право власності чоловіка припинено

Підстава, яку використав суд: квартира використовується для нотаріальної діяльності

Що суд НЕ зробив:

- не застосував механізм компенсації;

- не врахував внесення чоловіком коштів на депозит;

- не врахував доведену частку чоловіка 75,5%;

- відступив від свого попереднього рішення щодо належності наданого експертного висновку в частині визначення частки чоловіка у квартирі в розмірі 75,5% (ухвала від 23 квітня 2024 року по справі  № 405/1257/23), у якому зауважив, що у своєму висновку експерт провів повне дослідження, дав  обґрунтовані та об’єктивні письмові висновки на поставлені на вирішення експертизи питання, в межах своєї компетенції, без вирішення питань права;

-  не розглянув спір про право власності та розміру частки, а перевів його у спір про порядок користування;

- не дослідив використання майна у підприємницькій  діяльності чоловіка (у ньому зареєстровано ФОП чоловіка, прийнято на роботу працівника з визначенням робочого місця за цією адресою) та систематичне блокування доступу до приміщення з боку колишньої дружини;

- не врахував, що квартира є житловою нерухомістю та в порушення всіх законодавчих вимог відніс житло до речі для професійних занять нотаріуса.

2. Будинок і земля:

Суд не врахував належним чином підтверджені частки (до 69%), а поділив майно за власною логікою, не дотримуючись запропонованої моделі і значно утискаючи права чоловіка.

Суд відступив від свого попереднього рішення щодо належності наданого експертного висновку в частині визначення частки чоловіка у будинку в розмірі майже 69% (ухвала від 23 квітня 2024 року по справі  № 405/1257/23), у якому сам зауважив, що у своєму висновку експерт провів повне дослідження, дав  обґрунтовані та об’єктивні письмові висновки на поставлені на вирішення експертизи питання, в межах своєї компетенції, без вирішення питань права.

Суд повністю проігнорував всі надані чоловіком докази, які, разом із експертним висновком, доводили належність йому частки у будинку в розмірі майже 69%.

Суд, відхиливши експертний висновок щодо будинку, перебрав на себе функцію експерта та самостійно здійснив арифметичні та економічні розрахунки вартості та часток сторін у будинку.

Суд припиняючи право чоловіка на квартиру керувався логікою: «це припинить спір», разом з тим проігнорував дану ж логіку по відношенню до будинку, не врахувавши, що в ньому з 2024 року проживає нова сім’я чоловіка, а колишня дружина систематично втручається.

3. Рухоме майно (авто та інше):

- Суддя проігнорував домовленості сторін;

- Самостійно визначив порядок поділу.

Суть рішення суду:

Суд сам визначив принципи та підстави, як поділити майно, незалежно від часток, наявних доказів та аргументів однієї із сторін, без врахування компенсацій і попередніх домовленостей сторін.

Мабуть колись цей кейс буде розглядатись на лекціях в юридичних академіях, як приклад суддівського свавілля і нехтування законами. Але поки що маємо зрозуміти, що ж насправді трапилось у Подільському суді. Тому давайте відкинемо емоції та подивимось, що каже Закон України і Конституція.

Українське законодавство у таких спорах доволі чітке.

Якщо дуже просто:

- Усе майно, набуте у шлюбі  - спільне.

- Кожен із подружжя має право на свою частку.

- Якщо частки нерівні - це треба довести.

У цій справі сторона чоловіка якраз це і зробила. Було проведено експертизу, яка показала, що значна частина майна куплена за його особисті кошти. Відповідно за визначенням експертизи його доведена частка у спірній квартирі - 75,5%. І тут важливий момент, який часто випадає з уваги.

Як працює механізм «викупу частки»

Коли у квартирі є два співвласники, але один має значно більшу частку, а інший невелику, яку неможливо фізично «відрізати», закон дозволяє таке рішення: квартира залишається одному, другому виплачується компенсація.

Але є жорстка умова: гроші мають бути внесені заздалегідь на депозит суду. Це гарантія, що людину не залишать і без майна, і без грошей. У цій справі чоловік ці кошти вніс, а от дружина ні. Та й судячи з усього, не збиралась.

Аргументи сторін: дві різні логіки і порушена Конституція

Фактично у справі зіштовхнулися дві моделі мислення. Перша: Розглядаємо докази, працюємо по закону. Друга: Докази ніщо, бажання - все!

Головний аргумент дружини щодо прав на всю квартиру звучить просто: квартира використовується нею як нотаріальна контора, отже вона має залишитися за нею. І не шукайте раціональної логіки чи законодавчого підкріплення. Що показово, цю волюнтаристську позицію фактично підтримав суд, зазначивши: «спірна квартира використовується позивачем для здійснення нотаріальної діяльності».

Але ж закон чітко розрізняє: факт користування (хто фактично там працює) і факт власності (кому належить майно).

Квартира не перестає бути квартирою лише тому, що в ній сидить нотаріус. І це фундаментальне право власності, яке захищає Конституція України.

Більше того, це не просто норма цивільного права - це конституційна гарантія.

Відповідно до статті 41 Конституції України: право приватної власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Саме тому будь-яке рішення, яке фактично позбавляє особу майна без належної правової процедури та компенсації, виходить за межі не лише цивільного законодавства, а й конституційних гарантій.

Щоб краще зрозуміти позицію чоловіка, подивимось більш  детально на його аргументи:

1. Докази частки. Експертиза показала, що більша частина майна - його.

2. Законний механізм. Він просив не «відібрати», а застосувати стандартну процедуру: залишити квартиру йому і виплатити компенсацію іншій стороні.

3. Реальні дії. Він виконав свою частину - вніс гроші на депозит суду. Тобто: він не просто заявив право, він забезпечив його виконання та забезпечив гарантії відшкодування дружині.

Що зробив суд: третя, окрема логіка

Повертаючись знову до дивного на думку експертів рішення судді Драного В.В., спробуємо ще раз проаналізувати його аргументи та зрозуміти його логіку. Як вже зазначалось, суд не підтримав повністю жодну зі сторін. Він створив власну модель, фактично вийшовши за межі позовних вимог сторін та самостійно визначивши спосіб поділу майна.

 

Але результатом цього виходу за межі позовних вимог чомусь стала не «нова модель поділу майна, просто з іншою логікою». А модель, яка значно утискає права чоловіка, навіть в порівнянні з тим, чого дружина вимагала спочатку.

Що це означає простою мовою?

Ключова проблема: підміна суті спору. Найбільш показовий момент – спірна  квартира. Замість того, щоб вирішити хто і яку частку має, суд фактично вирішив інше: кому зручніше і потрібніше користуватись, без будь-якого аналізу дійсних обставин такого користування.

При цьому результат виглядає радикально: квартира повністю переходить дружині, право чоловіка фактично припиняється. І все без застосування механізму, який прямо передбачений законом. Крім того, кошти чоловіка з депозиту йому не повернули!

Представники  чоловіка  саме на це й звертають увагу «суд підмінив спір про право власності спором про порядок користування майном». Це і є ядро проблеми, адже право власності це базове право, порушувати яке без жодних законних аргументів протиправно. Його не можна замінити аргументом «мені тут зручніше працювати».

Що було проігноровано, і що мають побачити та врахувати судді апеляції.

У рішенні судді Владислава Драного за оцінками сторони захисту, не отримали належної оцінки та не були взяті до уваги:

- експертизи, які визначають частки;

- внесення коштів на депозит;

- передача квартири співвласнику із меншою часткою та припинення права власності співвласника із більшою часткою;

-сама логіка компенсації;

- факт нібито припинення спору відносно квартири та породження нових спорів відносно будинку;

- поставлення бажань нотаріуса працювати саме в цій квартирі «бо так зручно» вище над правом власності дійсного власника;

- повне ігнорування домовленостей сторін.

Чому ця справа стала резонансною

Проблема не в тому, що суд став на чиюсь сторону або розподілив майно не так, як хотіли позивачі. Проблема в іншому.

Як зазначають експерти і адвокати захисту, тут ми побачили:

а) Повний ігнор доказів та базових механізмів закону.

б) Безпідставну заміну предмету спору.

в) Відсутність зрозумілої логіки рішення та її пояснення.

І, головне - повне нехтування правом власності однієї людини на користь іншої. Навіть у складних або конфліктних справах суд зазвичай обирає між аргументами сторін. Але не тут.

Експертні баталії викрили суд в необ’єктивності

Експертні висновки та юридичний спір по цій темі в соцмережах і на форумах переважно точились навколо питання маніпуляцій законом та підміни закону умовними «зручностями».

Загалом, дискусії в соцмережах і на професійних форумах показали: попри спроби окремих коментаторів підмінити норми закону «балансом активів», вигадати «компенсацію в натурі» та звести право власності до принципу «хто користується - той і правий», ці аргументи не витримали професійної критики. Переважна більшість правників прямо вказала на головне: право власності не може бути умовним, а встановлені законом процедури - замінені зручними конструкціями. Саме тому експертне середовище в цій справі здебільшого стало на бік дотримання закону і захисту прав співвласника, а не на бік сумнівних інтерпретацій.

Адвокат, юрист Илья Колосов: - «Ні, ну рішення ідіотичне. Яким чином можна поєднати розподіл майна і припинення права власності? Друга частина - це ж передчасні вимоги. І в порядку розподілу право власності ВИЗНАЄТЬСЯ, а не припиняється. Це - різні за своєю правовою природою речі. Оскаржуйте. Спочатку треба ВИЗНАТИ, ЗАРЕЄСТРУВАТИ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЗА КОЖНИМ ОКРЕМО, а потім вже припиняти, у порядку іншого судового провадження.»

Юрист, експерт Лариса Натяга: - «Квартира за своєю природою - це житло. Статус робочого місця нотаріуса - це адміністративне обмеження, а не невід'ємна властивість майна. Професійна діяльність не може домінувати над конституційним правом власності іншого співвласника, чия частка є значною.

В рішенні суду (в мотивувальній частині) згадується висновок експерта про частки 51/100 (чоловік) та 49/100 (дружина). Якщо експертиза підтверджує значну перевагу частки чоловіка, передача всього об'єкта іншій стороні без реальної виплати коштів - це пряме порушення ст. 1 Першого протоколу до ЄСПЛ (право на мирне володіння майном).»

 

Сергей Анатольевич Віктору Собко: - «Оперуймо нормами, а не емоціями. Ви намагаєтесь застосувати ст. 365 ЦК там, де діє спеціальна норма - ст. 71 СК України (поділ маси майна).

1. Про межі позову: Постанова ВС від 17.01.2024 у справі № 522/17831/20 (на яку послався суд) чітко вказує: обрання судом іншого варіанту поділу, ніж просили сторони, НЕ є виходом за межі вимог. Суд зобов’язаний остаточно вичерпати конфлікт, а не плодити «ідеальні частки» для нових суперечок.

2. Про компенсацію: Вона проведена в натурі. Нотаріусу - робоче місце, чоловіку - компенсація вартості її частки через збільшення його прав на будинок (з 50% до 58%). Це і є баланс інтересів за законом.

3. Про частки: Міфічні «75%» суд відхилив через доктрину суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), адже ваш клієнт раніше сам нотаріально визнав майно спільним. Експертиза на однобічних даних не може спростувати цей факт.»

 

Віктор Собко Сергею Анатольевичу: - «Ви підміняєте ключове питання: мова йде не про абстрактний «баланс активів», а про припинення права власності на конкретний об’єкт - квартиру. І це не можна легалізувати фразою про «компенсацію в натурі», яка прямо законом не передбачена як універсальна альтернатива.

Посилання на ст. 71 СК України не дає суду жодного carte blanche ігнорувати:

- вимоги щодо компенсації,

- процесуальні гарантії сторін,

- та саму природу права власності як конституційно захищеного.

Ну а ваша теза про «міфічні 75% власності» - це вже не правовий аналіз, а підозріла риторика. Адже це була чітка доказова позиція, підтверджена експертизою, яку суд просто свавільно відхилив, але не спростував як недопустиму чи фальшиву.

І головне. Коли особа з більшою часткою, яка внесла депозит, втрачає об’єкт, а особа з меншою часткою без депозиту його отримує - це не просто «інший варіант поділу». Це і є те саме необ'єктивне і дивне рішення, що викликає питання - як професійні, так і публічні.»

ГО «Чесне правосуддя»: - «Ситуація дивна, але на жаль, типова для українського правосуддя. Експерти спільноти Чесне правосуддя постійно стикаються з подібними зловживаннями в судах, хоча даний кейс дійсно виходить за рамки навіть за українськими стандартами суддівських зловживань. Адже тут ми бачимо ситуацію, де особу з переважаючою часткою (75%) фактично позбавляють права власності, і це робиться без належних правових підстав, без посилань на закони чи усталені прецеденти. Просто тому, що суддя вирішив вийти за межі позовних вимог, і віддати квартиру дружині. А це порушує базові конституційні права. Ні механізм компенсації, ні базові принципи цивільного права, ні навіть конституційна гарантія непорушності власності - не виглядають врахованими. Це створює обґрунтоване враження упередженості рішення. Або навіть правового свавілля.

У подібних кейсах неминуче виникає питання: чи йдеться лише про помилку, чи про особисті домовленості або корупційний інтерес? Бо логіка права тут підмінена логікою «зручності» для однієї зі сторін.

Будемо відверті, проблема ця системна. Судді в регіонах часто не бояться жодної відповідальності - і небезпідставно. За нашими спостереженнями, Вища рада правосуддя розглядає (приймає до розгляду, встигає розглядати) не більше 10% обґрунтованих скарг, а реальні дисциплінарні санкції (навіть у вигляді доган) застосовуються ще рідше - в межах тих самих 10%. У підсумку шанс понести відповідальність для недоброчесного судді - на рівні статистичної похибки, близько 1%.»

 

Як зауважив в коментарі у соцмережах експерт, правозахисник Роман Скримбитський: - «Таке враження, що ми потрапили у 90-роки-початок 2000-х, коли судді просто своїм рішенням, узаконювали нотаріальну довідку (здебільшого фальшиву) на право власності на будь-які ласі шматки нерухомості: будинки, квартири, нежитлові і офісні приміщення.»

Окремі коментатори звертають увагу і на можливі неформальні чинники, які могли вплинути на об’єктивність рішення. Йдеться про родинні та професійні зв’язки: суддя Владислав Драний є рідним племінником колишнього голови апеляційного суду Валерія Драного, дружина якого, в свою чергу, працює.... нотаріусом. У вузькому професійному середовищі, в невеликому місті, такі перетини викликають закономірні сумніви та питання. Чи впливають ці зв’язки на об’єктивність рішень? І головне - чи матимуть вони значення під час розгляду справи в апеляції? Саме це сьогодні цікавить не лише сторони спору, а й громадськість.

Проте сьогодні, на відміну від 1990-х, коли було набагато легше щось приховати,  всі рішення стають відомими. Тоді як будь-яка упередженість, чи зловживання одразу стають предметом уваги ЗМІ та соцмереж.  Сподіватись на безкарність і прикриття системи теж не варто, адже війна і кров українців переписала багато правил і не залишила недоторканих.

Що далі – ребус для апеляції

5 травня 2026 року о 10:30 справа розглядатиметься в Кропивницькому апеляційному суді. Склад колегії: Головуючий суддя: О.І. Чельник, за участі суддів О.Л. Карпенко,  С.І. Мурашко.

Ми знаємо, що кілька знімальних груп новинних ЗМІ планують бути присутніми на цьому засіданні. Сподіваємось, у суддів апеляції вистачить мудрості та доброчесності не закрити судове засідання, прийняти чесне, об’єктивне, справедливе рішення та відновити правосуддя. Також віримо, що суд не буде сприймати критику та увагу ЗМІ до процесу, як тиск чи втручання. Ніхто не має права диктувати, яке саме рішення приймати. Проте громадськість має повне право вимагати прозорості і об’єктивності. Адже критика експертів та увага ЗМІ не є втручанням або тиском, а є законним правом громадськості вимагати прозорих рішень на підставі законних аргументів.

Аналіз відомостей та інформації з відкритих джерел по складу колегії виявив низку скарг на професійну діяльність головуючої судді О.І. Чельник. Проте ми не хочемо штучно створювати тиск і використовувати компромат або чутки. Адже дана справа не стосується минулих подій. Тим більше ВРП в свій час не знайшла підстав для реагування на одну зі скарг на суддю Ольгу Чельник. А відтак, є всі підстави очікувати прозорого та справедливого розгляду.

Зрештою, це той випадок, коли питання стоїть ширше, ніж конкретна квартира.

Апеляційний суд має відповісти на три ключові питання:

1. Чи може суд позбавити особу права власності на нерухомість, якщо її значно більша частка доведена (не спростована), а встановлений законом механізм компенсації виконаний?

2. Що має пріоритет у правосудді: конституційне право власності чи фактичне користування майном для професійної діяльності?

3. Чи вправі суд підміняти чіткі норми закону “балансом інтересів”, створюючи власну модель розподілу майна поза межами передбачених процедур?

Висновок з обережним оптимізмом

Ця справа - не про конфлікт між колишнім подружжям. Вона про інше: про те, наскільки по-різному в Україні досі можуть розуміти право, і наскільки легко від нього відступають.

Це історія про межі. Про межі суддівського розсуду. Про межі допустимого у правозастосуванні. І про те, куди рухається судова система - до права чи від нього.

Найважливіше питання, яке постає у цій справі, значно ширше за один спір:
що робити і як діяти, коли суд виходить за межі закону, і чи існує ефективний механізм професійного, неупередженого контролю за такими рішеннями.

Якою має бути судова система в країні, що воює і не має права на правовий хаос? Хто і як має забезпечувати експертну оцінку судових рішень, щоб це сприймалось не як тиск, а як інструмент довіри? Коли вже суспільство почне довіряти суддям, а судді не будуть забувати, що вони захищають найважливіше, що є у всіх нас – право на справедливість.

Питань більше, ніж відповідей. Але відповідь на одне з них ми отримаємо вже зовсім скоро - в апеляції.

Ми будемо уважно стежити за розвитком цієї справи. І говорити про неї доти, доки право в ній не буде відновлено.

P.S. Що показово

Паралельно з цим спором триває інший процес, який лише підсилює суспільний інтерес до справи. Йдеться про порушення у здійсненні нотаріальної діяльності з боку колишньої дружини: зафіксовані обставини вчинення нотаріальних дій навіть у період перебування на стаціонарному лікуванні, а також факти перешкоджання співвласнику у користуванні приміщенням. Попри надані докази, реакція органів Міністерства юстиції виглядає формальною і не містить належної правової оцінки встановлених фактів. У зв’язку з цим ініційовано подальші скарги та звернення, а також залучено Державне бюро розслідувань для перевірки можливих правопорушень як з боку нотаріуса, так і посадових осіб, відповідальних за контроль у цій сфері.

Іванна Петрів, Руслан Ткаченко, для Судових репортажів