У понеділок, 13 липня, Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення, яке без перебільшення увійде в підручники української юриспруденції. Екснардепа-втікача Андрія Деркача визнано винним у державній зраді та незаконному збагаченні (справа № 991/10530/23). Вирок суду - 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна. «Судові репортажі» розбирались у даному кейсі. Слідство довело: у 2019–2022 роках цей «російський агент із понад десятирічним стажем» отримав від спецслужб РФ щонайменше $567 тис. для проведення інформаційних диверсій, дискредитації України на міжнародній арені та зриву євроінтеграції. І хоча цей вирок є заочним - оскільки фігурант ховається в Москві та навіть устиг отримати крісло сенатора РФ, - юридичний прецедент створено. Держава чітко продемонструвала: статус, колишні мандати та родинні зв’язки більше не є бронею від правосуддя. Проте вирок Деркачу - це лише верхівка айсберга. Суспільство вимагає аналогічної безкомпромісності щодо десятків інши...
Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 13165-2, який офіційно позиціонують як «очищення судової влади» та крок до євроінтеграції. Звучить красиво, але чи справді це перетворення суддів на «скляні будинки», чи створення чергового інструменту для політичного маніпулювання? Судові репортажі розбиралися, що ховається за інтегрованою звітністю та підтвердженням «професійної позиції». Скляні будинки чи мішень для суб’єктивізму? Найбільша зміна - перехід до інтегрованої електронної декларації на сайті ВККС. Тепер суддя не просто звітує про статки, а проходить через «сито» тверджень: «підтверджую» або «не підтверджую». З одного боку, це спрощення для суспільства. З іншого - ВККС отримує карт-бланш на визначення черговості перевірок у власному Регламенті . Відсутність чітких законодавчих критеріїв - це завжди «червона лампочка» для правозахисників. Це відкриває простір для того, щоб перетворювати перевірки на інструмент вибіркового тиску: «незручний» суддя потрапляє під аудит сьогод...