Суддівська декларація 2.0: еволюція чи нова пастка для Феміди?

 

Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 13165-2, який офіційно позиціонують як «очищення судової влади» та крок до євроінтеграції. Звучить красиво, але чи справді це перетворення суддів на «скляні будинки», чи створення чергового інструменту для політичного маніпулювання? Судові репортажі розбиралися, що ховається за інтегрованою звітністю та підтвердженням «професійної позиції».

Скляні будинки чи мішень для суб’єктивізму?

Найбільша зміна - перехід до інтегрованої електронної декларації на сайті ВККС. Тепер суддя не просто звітує про статки, а проходить через «сито» тверджень: «підтверджую» або «не підтверджую».

З одного боку, це спрощення для суспільства. З іншого - ВККС отримує карт-бланш на визначення черговості перевірок у власному Регламенті. Відсутність чітких законодавчих критеріїв - це завжди «червона лампочка» для правозахисників. Це відкриває простір для того, щоб перетворювати перевірки на інструмент вибіркового тиску: «незручний» суддя потрапляє під аудит сьогодні, а «свій» - ніколи.

Радикальне розширення: «Родинний моніторинг»

Законопроєкт вимагає від суддів декларувати зв’язки з неймовірно широким колом осіб, які обіймали високі посади протягом останніх 5 років. Сюди потрапили всі: від депутатів та урядовців до членів Громадської ради доброчесності.

Це потужний удар по кумівству. Проте постає питання: де межа приватності? Якщо суддя має далекого родича, який колись працював заступником керівника Офісу Президента, він автоматично стає «об’єктом під підозрою». За приховування таких зв'язків передбачена відповідальність, що створює атмосферу постійного страху навіть перед формальною помилкою.

Політичні маркери в «етичній» оболонці

Крім майна, вводиться перевірка «громадянської та професійної позиції». Судді мають офіційно підтвердити:

• Невідвідування РФ та окупованих територій з 2014 року;
• Відсутність співпраці з окупаційними адміністраціями;
• Використання виключно української мови.

Це виглядає як логічна відповідь на виклики війни. Але тут криється небезпека «етичних інквізицій»: оцінка «позиції» - річ суб’єктивна. Чи не станеться так, що будь-яка незгода судді з рішенням влади інтерпретуватиметься як «недотримання Кодексу етики»?.

Фінансовий захист: спроба позбутися «ручного управління»

Не все в законі - каральні заходи. Стаття 135 закріплює, що оклад судді рахується виключно від прожиткового мінімуму на 1 січня. Це важливий «запобіжник» від спроб Уряду маніпулювати суддями через урізання зарплат підзаконними актами. Це фактично остання лінія оборони суддівської незалежності, яку влада намагалася пробити неодноразово.

«Аудит аудиторів»: Верховний Суд під прицілом

Найцікавіший пасаж - доручення Кабміну протягом 6 місяців розробити проєкт про «тимчасові особливості індивідуальної перевірки» суддів Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів із залученням незалежних експертів.

Що це означає на практиці? Верховний Суд чекає серйозний «зачистний» аудит. Це сигнал того, що політичне керівництво не повністю задоволене лояльністю чи незалежністю найвищої судової інстанції.

Висновок для правозахисної спільноти

Законопроєкт № 13165-2 - це інструмент з подвійним лезом. Він дійсно здатний вичистити систему від відвертих колаборантів та корупціонерів. Але при відсутності прозорих запобіжників у Регламенті ВККС, цей закон легко перетворити на інструмент зачистки судової гілки влади від неугодних суддів.

Ми продовжуємо стежити за тим, як ці норми запрацюють на практиці. Бо диявол, як завжди, ховається не в тексті закону, а в черговості перевірок, яку визначатимуть «свої» люди у кабінетах.

Марія Веселовська для «Судових репортажів»