Справа ФОП Семенової: Як судова система карає малий бізнес Херсона за неспожите тепло, - що скаже Касація?

 

Поки українська влада з трибун і форумів просить підприємців не закриватися, не виїжджати й тримати економіку на плаву, доки урядовці запевняють, що малий бізнес отримає максимальну підтримку, а підприємців, які пережили втрату майна, держава «рішуче захистить», реальність часто виглядає прямо протилежною. Замість розуміння і підтримки малі підприємці з прифронтових регіонів отримують багаторічні судові процеси, абсурдні нарахування та спроби стягнути гроші за неіснуючі послуги. Складається враження, що частина системи робить усе, аби бізнес у прифронтових областях сконав швидше, ніж його розбомблять ворожі ракети. Саме таким є кейс з Херсону, про який піде мова далі.

Приміщення без тепла. Але з «боргом» за тепло

Поки Херсон переживає щоденні обстріли, евакуацію, руйнування та економічне виживання, комунальний монополіст АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» намагається через суд стягнути з місцевого ФОП Наталії Семенової понад 157 тисяч гривень за… неспожите тепло. Адже у приміщенні, на яке навісили борги, вже давно відключене централізоване опалення, відрізані батареї і вже тривалий час не ведеться жодної діяльності. При чому, опалення відключене офіційно, з дозволом міжвідомчої комісії міськвиконкому. І це вже не просто приватний спір між підприємцем та ТЕЦ.

Це тест для всієї судової системи України. На адекватність, на людяність, на здатність бачити реальність війни, а не лише паперові формальності.

Фабула справи №916/2757/25 виглядає майже абсурдно. Як в тій притчі про Королеву Марію Антуанетту і голодний Париж напередодні французької революції. «Нема хліба? – нехай їдять бріоші» - «Нема батарей?, нехай платять за їх відсутність!».

Приблизно з такої логікою АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Одеської області (саме там розглядають херсонські справи) з вимогою стягнути з «ФОП Семенова» понад 173 тисячі гривень за неспожите тепло. І перша інстанція ( Суддя С.Ф. Гут) погодилась з позивачем майже повністю - 157 492 грн. Апеляція в особі суддів Одеського апеляційного суду залишила рішення без змін. (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

При цьому самі матеріали справи містять неспростовні факти, які мали б зупинити будь-якого неупередженого суддю ще на старті. Тим більше, інші суди по всій Україні в аналогічних ситуаціях, вже неодноразово приймали справедливі рішення, які захищали споживача від грабіжницьких апетитів комунальних монополістів.

Як відзначають адвокати сторони відповідача, у справі, на стороні ФОП Смирнова є:

- Дозвіл міжвідомчої комісії Херсонського міськвиконкому на відключення приміщення від централізованого опалення від 12.03.2020 року;

- Акт відокремлення приміщення від мереж теплопостачання;

- Листи до ТЕЦ про розірвання договору;

- Документи про направлення цих матеріалів поштою;

- Підтвердження того, що батареї фізично демонтовані, а стояки відрізані.

Тобто йдеться не про «хитрого неплатника», який просто не хоче платити. Йдеться про приміщення, яке фізично не може споживати тепло, бо там немає батарей, і за той період, що намагаються стягнути борг, тепло у приміщення не поступало. І це не кажучи, про інші важливі обставини прифронтового міста, де вести бізнес - це само по собі великий подвиг.

Херсон під обстрілами. Але рахунки - стабільні

Ще більш сюрреалістично виглядає контекст. Суди самі визнають, що Херсон перебував в окупації, а територія є зоною бойових дій. У матеріалах прямо зазначено, що користування приміщенням є фактично неможливим через війну, небезпеку та логістичний колапс.

Але водночас система каже підприємцю: «Платіть. Бо договір формально діє». Така позиція і логіка суддів - це вже навіть не юридичний формалізм.

Це небезпечна філософія державного виживання за рахунок тих, хто ще не помер економічно.

Бо якщо завтра будь-який комунальний монополіст зможе нараховувати борги за фізично неотримані послуги у прифронтових містах - це стане вироком для тисяч малих підприємців. Але, на жаль, недобросовісні монополісти намагаються діяти саме таким чином, через лояльних суддів, по всій Україні, стягуючи з громадян і підприємців величезні суми. Взяти хоча б скандально відомий кейс мешканців Шостки, які зараз б’ються у судах з комунальним монополістом. Там до речі теж очікується касація, щоправда, апеляційна інстанція підтримала мешканців та визнала неправомірність претензій монополіста.

«Ми загубили документи». Серйозно?

Окремий рівень цинізму у цій історії - поведінка самої ТЕЦ. З документів та листування відомо, що «ФОП Семенова» надсилала документи про відключення та розірвання договору ще у 2020 році. Це підтверджується поштовими документами та описами вкладення.

Однак позиція позивача фактично зводиться до геніальної бюрократичної конструкції:

«Документи нам надсилали, але ми їх не враховуємо». У будь-якій нормальній системі така ситуація стала б предметом окремої перевірки. Бо коли монополіст «не помічає» документи, які фактично руйнують його позов та позбавляють законного права стягувати гроші - це вже дуже схоже не на помилку, а на технологію організованого рекету.

Суди побачили все. І зробили вигляд, що нічого не сталося

Але найбільш тривожне в цій справі  навіть не поведінка ТЕЦ, а реакція судів.

Перша інстанція фактично погодилась із шахрайською логікою: «Так, приміщення відключене. Але процедура, можливо, оформлена неідеально. Тому платіть». Апеляція повторила ту саму конструкцію.

При цьому суди зробили низку упущень та порушень рівності сторін:

- Не дали належної оцінки самому факту фізичної неможливості споживання тепла;

- Не врахували воєнний контекст;

- Не застосували принцип добросовісності;

- Фактично поставили формальну паперову процедуру вище реального стану речей і реальним доказам

Особливо дивно це виглядає на фоні практики Верховного Суду, де прямо зазначалось:

«Особа реалізувала своє право на вибір джерела теплопостачання… отримала дозвіл суб’єкта владних повноважень і провела відключення квартири під час його чинності».

Саме такий дозвіл у Семенової є.

Небезпечний прецедент для всієї країни

Ця справа давно вийшла за межі одного херсонського офісу. Бо якщо рішення перших двох інстанцій залишиться в силі, сигнал для малого бізнесу буде дуже простий:

Навіть якщо ви законно відключилися; фізично не споживаєте послугу; втратили можливість користуватися приміщенням через війну; надсилали всі документи; перебуваєте у прифронтовому регіоні - це не гарантує вам нічого.

Комунальний монополіст усе одно може нарахувати вам «борг». А суди - підтримати. Особливо, якщо заможний монополіст застосовує інший підхід та заохочення судової системи на свою користь, що як всі знають, відбувається дуже часто.

І це вже питання не лише права. Це питання довіри до держави у воєнний час.

Касація - останній шанс для системи показати адекватність

Зараз справа готується до подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

І саме тут виникає ключове питання. Чи готовий КГС врахувати всі аргументи, всі докази і контексти, та подивитися на справу не як на механічний спір про папери, а як на прецедент для всієї країни?

Бо справа ФП Семенової  - це не лише про батареї. Це про межу між законом і бюрократичним безумством. Це спір про те, чи може людина у воюючій країні бути зобов’язаною платити за те, чого фізично не існує.

І про те, чи здатна українська судова система у 2026 році бачити не лише формальний штамп на документі, а й реальне життя за вікном суду.

Якщо касація якимось чином, не побачить в цій справі суспільної важливості і державного контексту, то доля судової системи і малого бізнесу в Україні може бути дуже сумною, це буде симптом вмирання і скочування у беззаконня та безнадію.

Громадськість, правозахисники та ЗМІ уважно стежитимуть за розвитком цієї справи. Тому що рішення Касаційного господарського суду у справі №916/2757/25 може стати або прикладом здорового правосуддя, або ще одним символом того, як система інколи добиває тих, хто і так виживає на межі.

Іванна Петрів, Роман Скримбитський для «Судові репортажі»